Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
жарити — [жа/риетие] р у, риеш; нак. жар, жа/ртеи … Орфоепічний словник української мови
жарити — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
пожарити — рю, риш, док., перех. 1) Док. до жарити 1). 2) Жарити якийсь час … Український тлумачний словник
прожарювати — юю, юєш, недок., прожа/рити, рю, риш, док., перех. 1) Жарити (у 1 знач.) до повної готовності. 2) спец. Піддавати що небудь дії високої температури з метою очищення, дезінфекції, гартування і т. ін. 3) Дуже прогрівати що небудь (про теплові… … Український тлумачний словник
ударити — I = вдарити 1) (у що, по чому, об що, чим зробити удар по якомусь предмету, по чому н.), (ба)бахнути, бухнути, бацнути; гахнути, жахнути, гепнути, у[в]гатити, хряпнути, хряснути, у[в]жарити, шваркнути, шварконути, шкваркнути (із силою); ляснути,… … Словник синонімів української мови
вижарювати — юю, юєш, недок., ви/жарити, рю, риш, док., перех. 1) Піддаючи дії високої температури, вогню, домагатися витікання жиру (про сало і т. ін.). 2) Піддавати термообробці з метою звільнення від вологи та мастил (знежирювання) … Український тлумачний словник
дожарювати — юю, юєш, недок., дожа/рити, рю, риш, док., перех. і без додатка. Закінчувати жарити; жарячи, доводити до готовності … Український тлумачний словник
жарений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до жарити 1). 2) прикм. Приготовлений для їжі жаренням. || у знач. ім. жа/рене, ного, с. Страва, приготовлена жаренням … Український тлумачний словник
жарення — я, с. Дія за знач. жарити 1), 2) … Український тлумачний словник
микечити — чу, чиш, недок., діал. Пекти, жарити … Український тлумачний словник
